Пройшла гроза весняної пори,
Озон переливають квітів чаші,
Свіжіють в блисках їхні кольори,
І пригадалися зізнання Ваші —
Такі бентежні, як травневий грім,
Якого нам навіки не забути.
Минулося давно усе, а втім,
Природнє диво й досі не збагнути.
Із вуст медових скрапував нектар
і підсолоджував тіла сп’янілі…
Когось чекав в самітності ліхтар,
А ми дощем вмивались, захмелілі. 20/04/20
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872820
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 21.04.2020
автор: Lana P.