Я - не приречена, вистою.
Скільки було лихоліть..
Думи, рефлексії... Вірою
Шлях нам торує мить.
Понад фронтами, коронами.
Всіх коронованих - геть
Ілюмінатів з мормонами.
І їх не мине смерть.
Чи у пробірці настояна-
Витвір людської руки.
Рана Землі незагоєна -
Війни, пожежі... Звідкіль
Ці сатанинські полчища
Нищать життя на Землі.
Стогне планета у вогнищі.
Гинуть старі і малі.
Бо всі забули історію.
Про Гоморру й Содом теж.
Бога людець випробовує.
Та, до яких меж...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872777
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.04.2020
автор: Тамара Шкіндер