О ці мінливі, загадкові кристали.
Вони ось тут чи десь там.
Вони джерелами між потоків стали,
Дарують сили світам.
Вони щось охолоджують, щось зігрівають,
Несуть життя в життя,
Якісь клітинки охоплюють, розвивають,
Ваблять серцебиття.
Кристали. Незримі сполуки
Змінюють ефекти погоди,
Створюють зустрічі, й розлуки,
І дивні, шалені пригоди.
Кристали ‒ вони у холоді блистять барвисто,
В теплі наповнюють озера, ріки й океани.
І роблять це так плавно, тихо, ошатно й чисто.
А в гарячих точках фонтанять гейзери й вулкани.
Такі кристали ‒ клаптики води.
Вони були і є весь час усюди на Землі,
Залишать нерозвідані сліди
І так м’яко розпадуться у неземній імлі.
07.07.2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872688
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 19.04.2020
автор: Оля Тимошенко