РАСЕНЬ ПАВИЧ
А він ,як павич крила такі розкішні!...
Не одна діва закохана у нього.
Віддав, своє серце білосніжці
Дивиться, мов на образ Ангела святого.
Мила мова, як молоко з шоколадом
Засолодить ,душу за кілька хвилин.
У танці ,закружляє під зорепадом
Політ ,поважний летить до мудрин.
Надихає ,на світле ...блаженне і святе
Усміхнеться, ти дихаєш легко у цвіт
А без нього, бачиш дзеркало криве
Важко, іти.. і тобі ,немов тисячу літ.
Ну як не любити, красеня такого!
Як нахиляє ясні зорі у темну ніч
Я, Стою ,милуюсь на клена стрункого
На місяця, що світить у вікно до віч.
А красень, альбінос знає собі ціну
Поруч, з ним немов у казковім раю.
Є шляхетний, божественний у цвіту
Немов сонечко, що сяє з небокраю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872585
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.04.2020
автор: Чайківчанка