- Чи знаєш, сину, хлібу ціну? –
Спитав дідусь у юнака? –
Яка життєва необхідність
І інша роль його яка?
І відповіді не чекавши,
(Терпіння в нього вже не те)
Став говорити сам, як завше:
- Хліб – це і поле золоте,
Що вироста з малих зерняток,
Политих потом і дощем,
І в техніці святий порядок,
І в серці особливий щем.
Хліб – це для сонця тепла справа,
Бо без тепла – то вже не хліб,
Для вітру – витівка-забава,
І не порожній буде хлів.
Хліб – загадкова то вечеря,
Смачні сніданок і обід.
З ним не повернеться печера,
Не буде тих прадавніх бід.
Хліб – то не тільки в небі сонце,
А й на весільному столі
І в нас, і в шведа, і в естонця,
І в Африці, де Сомалі.
Хліб – то від Бога нагорода
За чесний труд, ранню зорю,
Коли вставав і в непогоду,
І в спеку думав: «Не згорю!»
Хліб – то обов’язок людини
Перед землею і дітьми
І в темну, й світлу теж годину,
То ж з хлібом завжди будем ми!
Хліб – то життєва є криниця,
Що всім енергію дає,
Міцніє з ним держави криця,
І благоденство настає!
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872554
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.04.2020
автор: Ганна Верес