ДИВЛЮСЬ НЕ НАДИВЛЮСЬ НА ВЕСНУ
Я ,дивлюсь, і не надивлюся на весну!
Як квітне дерево -життя в оксамитті.
Боже, яку ти створив чудову красу?!
Радію, під сонцем кожнісінькій митті.
Пливуть, білі хмарки по синьому небу
Немов би кораблики по морю пливуть.
Цілує ,ясне сонечко крони клена
Хочеться ,крилом жайвора увись пірнуть.
Милуюсь ,і любуюсь як цвітуть сади
Грецький горіх залицяється до вишні.
Шумлять ,довгим віттям стрункі ясени
О, Як прекрасно все змалював Всевишній!
На смарагдовім полотні ліс, гаї , поля...
А Красень дуб тримає небо на плечах.
Цвіте ,червоний мак... волошки у житах
Земний рай оспівує соловей у піснях.
А на березі річки немов справжній рай!
Із синіх гір , тече і дзвенить водиця .
Слухаю ,чарівну мелодію водограй
Крилом махає мені чайка біла птиця.
Хочу ,осягнути душею велич Божу
І у слові, описати пейзаж весни.
Стоїть ,тополя зустрічає подорожніх
Тріпоче зеленим листячком до зими.
Як білосніжно цвітуть сади навесні !
Солодять ,душу як солодка малина .
Так пахнуть, на долині трави запашні
Босоніж ,біжу у роси... радію, як дитина.
Сидить, божа пташка на гілочці весни
Скільки ,у ній ніжності добра і любові?
Сонце у келих суцвіть наливає роси
Життя блаженне як сяють зорі казкові.!.
М ЧАЙКІВЧАНКА
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872462
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.04.2020
автор: Чайківчанка