Заслужили, то й маємо кару!
Не торкаємось навіть весни...
Лише носа висовуєм в шпару:
-Чи нарциси уже зацвіли?
Пишем в неті про щось другорядне,
Постимо непокору і гнів.
Перед постом : "Простіть!" - мов порядні
А у піст? Добираємо слів?
Про чиїсь бумеранги згадали...
А як нам, в черепок? То :"За що?!"
Ми й до тіла свого - мов вандали!
А це ж храм! Божий храм! Казна що...
Якби букви уміли гарчати
Чи шипіти, мов змії в кублі,
Всі б від страху втомились кричати,
Бо в фейсбуці, немов у вогні.
І не гасять вогонь цей сердечка...
Й фото розсипів квітів в полях.
Бо ліса всі горять і гніздечка.
Що ж зробив нам поганого птах?
Бог - любов а лукавий - ненависть.
...А про душу... Лиш: " Боже, прости..."
Аби паска вдалася на зависть
Й посвятити кільце ковбаси?...
Карантин... А згадаймо всі Ноя!
Він молився а міг просто нити.
Всі сиділи в ковчезі, по двоє,
Щоби далі, в майбутньому, жити.
Чиїсь ангели, чули, втомились?
Доля інших - іще невідома...
Щоби наші за нас не журились,
Залишаймося вдома!
Валентина Урода-Дацко
10/04/2020
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872308
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.04.2020
автор: Гонорова пані