Палають зорі над лугами,
верба схилилась, наче спить.
Струмок виблискує вогнями
з камінням шляхом гомонить.
Тече вода під шепіт вітру,
травневі линуть теплі дні.
Пливуть думки мої до літа
по зачарованій Десні.
А далі Буг, за Бугом море,
за морем синій океан...
Розсіє небо волошкове
шовковий ранішній туман.
Яскраве сонце припікає,
бо хоче хмари напувать.
Вони за обрій повтікали,
квітучу землю пеленать.
Зросило серце непокірне
весіннім лагідним дощем.
Життя прекрасне та чудове,
коли палає новим днем!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872004
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.04.2020
автор: Олег Крушельницький