Мама доні вишила рушник,
У роду так здавна повелося:
Вишивала квіти і колосся,
Схожий був він дуже на квітник.
Простелила вишивку на шлях:
«Це тобі на щастя, мила доню.
Я у Бога вимолила долю,
Щоб тебе носила на руках».
Доня мамин вишила портрет,
Скільки тих любові бісеринок,
Як у морі синьому піщинок –
Доні лиш відомий весь секрет.
До красуні голочка в руках
Зазирала в очі аж за північ,
Й сни, бувало, видивились півні
Та зірки скупалися в річках.
Доня мамі вишила любов.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871877
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 13.04.2020
автор: Шостацька Людмила