Волинь, ти мій краю, зелений розмаю,
Дрімучі ліси і квітучі гаї.
Ще змалку люблю і донині кохаю:
Червону калину й Волинь навесні.
Повів калиновий витає над краєм,
Коли наречених одягнуть вбрання.
Щебіт пташиний летить понад гаєм,
Пісні солов' їні лунають здаля.
Як не любити красу калинову:
Ріки, озера, небесну блакить !
Зачарована змалку, заворожена знову
В калину багряну, що душу ятрить.
Волинь і калина - дві вірні подруги,
Бо дружба у них із давніх-давен.
Одна - синьоока й червоная друга
Щасливо живуть по сьогоднішній день.
Повів - аромат, пахощі ( син. )
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871730
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 12.04.2020
автор: Галина Лябук