А споришами зеленими
Стежина вузька приведе мене
До хати, де дзвінко сміялось
І пустувало та бавилось,
Ще - слухала казочку мамину
Дитинство, коли засинало.
А гойдалка й досі поскрипує,
Яка колихала дитинство те,
Хоча вона нині порожня.
Прийду сюди, сяду під грушею
І знайду, як мовлять віддушину -
Згадаю ті дні безтурботні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871685
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.04.2020
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський