Важкі думки... на серці важко.
Відчуваю тиск (ні, не артеріальний, його вже не чую),
Тиск на підсвідоме з боку свідомого.
А за вікном сонце, легкий вітерець, ледь прозорі хмарки. Щебечуть птиці.
А душа в агонії. Хоче вирватися. Не може.
Хоче полетіти, як птах, а хтось кайданками тримає і б'є нагайкою.
Оживає природа. Зеленіють, квітують сади. А небо, вечірнє небо - воно прекрасне: манить, вабить, чарує.
Та сіро-багряно-чорна плеяда думок нависла над тілом. Спустошеним тілом, яке ледь-ледь дихає, бо треба.
Постійно комусь щось треба...
.
.
.
Життя триває... і тривають зміни,
Усе минає, залишивши слід.
Блукають світом спустошені тіні...
Такий весняно-парадоксальний світ.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871658
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.04.2020
автор: Вчительський терикон