Не все в житті дозволено мені…
Є рамки за які я не виходжу,
Живе бажання, що приходить в сні,
Проте його ніколи не тривожу…
Можливо заспівають солов’ї,
Прикрасить килим біла конюшина.
І відізвуться чарівні гаї,
Де спить в підліску гронами ожина.
І я тоді кохання позову,
На тихий берег де хлюпоче хвиля.
Любив я жінку і тепер люблю,
Яка завжди моєму серцю мила.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871576
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.04.2020
автор: Віталій Назарук