Він кохання не впізнав

-Залишав  мене  юнак
Було  лише  за  дев'ятнадцять
Кохання  він  ще  не  впізнав
Трава  була  ним  не  зім'ята
Поспішав  до  війська  він
Його  душа  така  завзята
Не  зволікав  і  солов'їний  спів
Україну  -  неньку  захищати
Мене  зустріла  його  мати
-Скажи,  де  мій  синок?
Не  знаю,  як  ім'я,  як  звати?
Одна  надія  на  дзвінок
Мені  ні  слова  не  сказав
Знає  напевно,  що  слабка
Хоч  би  два  слова  написав
Материнська  доля  є  така
Синок  напевно  ще  живий
Застрягла    куля  у  плечі
Є  ненависть  така  до  них
Острах  навів  на  ворогів
Нехай  живуть  наші  сини
Завжди́  їх  власті  поважають
Дзвін  для  полеглих  так  звучить
А    всіх  живих,  квітами  вітають

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871534
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.04.2020
автор: Валентина Ярошенко