Шевченкові

Ти  пророк  свого  народу,
Правду  гірку  ти  писав,
Якби  ти  знав,  що  нашому  народу
Начхати  на  твої  слова.
.
Байдуже  йому  на  Бога,
Продажним  і  гріховним  став,
Обрав  собі  дурня  по  приколу,
Дурень  Україну  майже  вже  продав.
.
Плаче  мати,  що  чекає  сина,
Молить  Бога,  плачучи,
Щоб  вернулася  жива  дитина,
А  не  їхала  в  труні...
.
Мати  Божа  також  плаче,
Відчуває  їхню  біль,
Знає,  яка  велика  втрата,
Коли  мертвий  лежить  твій  син.
.
Вона  з  Богом  споглядає,
Прикриває  воїнів,
Бог  в  раю  синів  чекає,
Славних  і  хоробрих    героїв...
.
А  вони  вже  біля  Бога,
Він  їх  ніжно  обійма,
Ви  не  думайте,  що  вони  забули,
Їх  і  там  турбує  ця  війна.
.
Вони  моляться  і  захищають,
Молитвами  своїх  братів,
Поки  ненаситні  в  кишені  ховають
Гроші  українських  дочок  і  синів.
.
Напихають  і  побільше,
Вже  пуста  стає  казна,
А  на  Сході  України,
Точиться  пекельна  боротьба.
.
А  той  клоун  всім  голосить  :
"Надо  перестать  стрелять",
Аж  всередині  всю  трусить,
Там  наші  солдати,  як  мішень  стоять?
.
Вони,  клятий  жиде,  мають,  
Стати  на  коліна  там?  
Ви  прокиньтеся,  одурені,
Він  вже  майже  нас  Росії  здав.
.
Ой,  Тарасе,  жаль  тебе  немає,
Ти  б  тим  дурням  показав,
Що  не  ворог  нас  вбиває,
А  народ  себе  калічить  сам....
.
Гірко  плаче  Україна,
Бо  втрачає  рідний  цвіт,
Нам  потрібна  земля  рідна,
Не  потрібен  увесь  світ.
.
Нам  потрібна  міцна  віра,
Нам  потрібен  в  житті  Бог,
Я  не  прагну  діалогу,
Мені  більше  до  вподоби  монолог.
.
Можете  казати,  що  дурна  я,
Що  я  порохобот.
Але  не  потрібна  мені  ваша  Росія,
Я    іду  за  свій  народ.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871457
Рубрика: Присвячення
дата надходження 10.04.2020
автор: Юля Блаженко