Обмежений простір

З  ранку  туман  своїх  марень  стерти,
І  розрізнити  весни  деталі.
Вийти  на  вулицю  –  ще  не  вмерти,
Але  хто  знає,  що  буде  далі?
 
Там  віє  вітер,  як  пес  обдертий,
І  перекриті  маршрути  дальні.
Ти  не  настільки  з  просоння  впертий,
Щоб  залишити  осердя  спальні.
 
І  не  такий  вже  шукач  запеклий
Поглядів,  ніжного  рукостискання.
Ковдра  картата,  і  спогад  теплий
Є,  щоб  зустріти  цей  день  востаннє.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871395
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.04.2020
автор: Стах Розсоха