ВІТЬОК (детективVII)

Романтика  йшла  далі  по  феншую:
Вкрав,  випив,  з’їв  і  знову  сів  в  тюрму.
Не  кажуть  люди,  що  мав  вдачу  злую.
Ба,  доля  так  встелилася  йому.

Тверезий  поки  –  золота  людина  .
А  вип’є  –  зразу  подвиги  зовуть  .
Йому  повірити  була  причина,
Що  хоче  все  змінити  і  забуть.

Наймався  до  бабусь  дрова  колоти.
Не  так,  як  всі  тутешні  працював.
Раз-два,  і  переходить  в  іншу  хату.
Ніщо  не  сповіщало  про  провал.

Тут  вималювалась  нова  проблема.
Дружину  підбирати  собі  став.
Дзвонили  по  об’яві  безупинно  .
Вже  більше  розмовляв  аніж  рубав.

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871337
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 09.04.2020
автор: Пісаренчиха