[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=OPbRyTpyqco[/youtube]
З тобою холодно, то жарко,
То носиш, ніби на руках,
І відганяєш в небі хмарки...
А то дивлюсь - поїхав дах.
Рівняєш все, що на дорозі,
І клявсь: Не буду вже любить!
Візьмеш і душу заморозиш...
Та раптом інший вже за мить.
І знову ніжний, милий, рідний,
Дістати зірку обіцяв.
Як пояснить: такий солідний,
Чому ж ти плакать знов почав?
Як розібратися з тобою,
Забуть, покинуть назавжди?
Чому це стала я рабою?
Від тебе віють холоди.
Сидиш, насупив знову брови,
Ну що скажи тепер не так?
Не дарувала я любові,
Не куштував її ти всмак?
Всміхнулись очі твої сірі,
Погода, бачу, вже друга.
Ось так любили, як уміли...
Коли ж ця спиниться "пурга"?
Така оце любов бува...
---------------------------
Події в творі не стосуються автора.
Це просто видумка...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871266
Рубрика: Гумореска
дата надходження 08.04.2020
автор: Н-А-Д-І-Я