Віталін сад

Цвіте  наш  сад,  життя  буяє,
А  жалість  душу  розриває.
Віталі  рідного  не  має,
Вже  вічним  сном  він  спочиває.

Із  серця  спогади  зринають,
Як  разом  сад  ми  доглядали.
В  останній  день  свого  життя
Ти  турбувався  ще  про  сад.

І  та  черешня  розцвіла,
Що  ти  їй  крону  формував.
Бутони  груша  розкриває,
Тебе  ж,  мій  сѝночку,  немає.

Рояться  бджоли,  квітнуть  вишні.
І  ніби  кличуть,  щоб  ти  вийшов.
Бо  ти  їх  добре  доглядав,
І  обрізав,  і  поливав.

А  може  ще  вони  згадали,
Як  тебе  з  двору  не  пускали,
Щосили  віттями  тримали,
Коли  ти  йшов  в  останню  путь,
Це  їм  ніколи  не  забуть.

«Віталін  сад»  -  кажу  я  людям,
«Його  ніколи  не  забуде».
Це  пам'ять  про  його  життя,
Йому  не  буде  забуття.

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871253
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.04.2020
автор: Ганна Темна