Я шепочу тобі схвильовано – «Красива!»,
І ледве рухаюсь в середині, між плес.
Моя хода є некваплива,
Твоя злива -
Все покриває, затискає в собі десь.
Я проникаю,
Я поширюю всебічно.
Ми подолаємо повільно цю межу,
Де низ животика затягує у відчай,
Утрати сорому. «Розпусниця!» - кажу.
Волого дивишся, завужуючи квітку.
Слова залишаться не оповідачу.
Межі не маю, проковзаю в тобі швидко!
Мовчу.
…
І тьма загарбує відразу наші очі,
Я швидко рухаюсь на те, що ти шепочеш.
#ОлегКупрієнко © 05.04.2020р.
#поезіяОК
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871247
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.04.2020
автор: Олег Купрієнко