У ЦЕРКВі ДЗВОНЯТЬ ДЗВОНИ…

У  церкві  дзвонять  дзвони,
сам  Господь  зве  нас  у  гості.
Щоб  в  нещасті  не  сумували,
а  в  щасті  не  звеличувалися.
Щастя  зароджується  в  ніжних  дитячих  серцях.
Вітер  змін  уривається  в  наше  життя,
як  у  відкрите  віконце,  пронизуючи  його  до  самого  дна.
У  дитинстві  живемо  без  печалі,
як  в  ясний,  сонячний  день,  залитий  золотими  променями,
а  далі,  по-життю,  ніби  все  сталося  не  з  нами.
Настала  життєва  осінь,  хмари  свинцем  нависли,
як  вечірня  сивина,  невесело  і  похмуро...
Неможливо,  щоб  життя,  варте  стількох  сліз,
безславно  закінчилося,  як  дощ,  що  мжичить.
Як,  при  останніх  променях  сонця,
стихає  вітер,  яснішає  небо,
так  і  промінець  світла  освітить  мою  збентежену  Душу,
витягуючи  щастя  назовні.

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871245
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.04.2020
автор: Svitlana_Belyakova