ДЗВОНИКОМ ДЗВЕНИТЬ…

Тоне  погляд  від  краси  навкруги,
листопадове  листя  шепоче,
голос  дзвінким  дзвоником  лунає,
радості  Чиста  Душа  бажає.
Як  змити  з  себе  стару  втому?
Знаємо,  що  тварини  неврозом
не  страждають,
птиці  манією  переслідування  також,
дерева  осіннім  виглядом  не  переймаються.
Це  лише  я,  зріла  на  вигляд  жіночка,
красива,  а  стою  у  перечуттях  з  головою,
крадучи  свій  же  спокій,
ніби  осінь  сиротлива
біль  серця  зачепила.
Осінній  промінь  мене  манить
у  свою  казку.
У  скриньці  пам'яті  моя  боротьба  самої  з  собою,
кому  не  доводилось  страждати
той  не  зрозуміє,  який  це  важкий  тягар,
але  перезаряджаю  свої  батарейки,
оновлюю  свою  силу  з  подякою  усьому  Світу.


Вы  можете  прослушать  данное  произведение  на  канале  автора:  https://youtu.be/

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871242
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.04.2020
автор: Svitlana_Belyakova