Сон про майбуття…

Я  подумки  намалювала  в  серці  місто,  ніби  стала  знову  тією  чотирирічної  дівчинкою,  яка  побудувала  місто  з  іграшок  і  була  собою  задоволена.
З  багато  і  одно  поверховими  будинками,  одно  і  багато  кімнатних  квартир  з  просторими  вікнами,  в  яких  відображалося  ясне  небо  і  проміння  сонця  гралося  на  підвіконні.  Магазини,  де  люди  завжди  мали  вдосталь  грошей,  щоб  купити  собі  хліб.  Вулиці  з  чистим  повітрям,  в  якому  пташки  широко  розкривали  крила  і  кружляли  над  деревами  і  дахами,  і  клумби  при  дорогах,  де  ростуть  квіти:  червоні,  оранжеві,  жовті,  блакитні,  сині,  фіолетові  з  зеленими  листочками,  в  пахощах  яких  купалися  метелики  і  сонечка.  Сонечка  -  це  такі  комашки  з  червоним  панцером    в  чорні  круглі  цятки.
 Одна  з  них  розправила  крила  і  полетіла,  вона  сіла  на  стіну,  прозору,  як  скло  і  блискучу  як  блиск  діамантів.  Це  була  стіна  яка  оточувала  все  місто  ,  місто  світ  у  якому  поселилися  лише  хороші  добрі  люди,  в  якому  не  було  нічого  поганого.  
Від  нині  в  місті  закрилися  люди  від  зла  і  неправди  стіною.  Попід  стінами  протікала  річка,  чиста  як  крапля  сльози  на  щоці  пролитої  від  чистого  серця.  На  дні  плавали  маленькі  рибки  і  всі  золоті,  вони  виконували  бажання.
По  чистому  жовтому  піску  з  дрібних  піщинок  підійшов  босоногий  хлопчик,  він  зробив  з  паперу  кораблик  і  поставив  його  на  воду.  Течія  понесла  кораблика  вперед.  Він  приплив  до  воріт  і  зупинився.  Це  були  ворота,  обрамлені  чистим  золотом  які  навіки  закрилися  від  гидоти  і  зла.
До  воріт  підійшла  босонога  дівчинка  і  підняла  кораблик.  Вона  розкрила  його  і  прочитала,  те  що  там  було  написано.  Дівчинка  склала  з  паперу  літачок  і  кинула  в  повітря.  Літачок  впав  на  голову  леву,  ягняті  яке  паслося  поруч  сподобалось  це  і  воно  почало  гратись  з  левом,  літак  упав  з  голови  лева  і  впав  на  зелену  траву,  у  ній  зацвірінчав  цвіркун.  Легкий  теплий  вітер  повіяв  і  підняв  літачок,  який  полетів  у  сторону  гори.  Ця  гора  була  найвища  з  усіх  гір.  Вона  була  покрита  травами  і  квітами.  Літачок  упав  у  квіти.    Це  були  підсніжники,  ще  не  зійшла  ранкова  роса,  і  крапля  роси  впала  на  літачок.  
На  папері  було  написано:  «  Кінець»  і  слід  від  краплі  роси.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871240
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.04.2020
автор: Іра Задворна