Заясніли луги вербою й калиною, Слова до пісні
А трави в росі, мов пелена на очах…
Ти скажи, ти скажи, де поділись роки
Хто коли підкосив стрункість мого плеча.
Хоч весна нагадає наші юні літа
Де ми ходили дібровами й лугами
Ох думки, ці думки, що розбилось у нас,
Чому не склалось кохання між нами,
Чому сталося так, що безкрилий я птах
Лише душею пригорнусь із тобою...
Ти, лебідка моя, у далеких краях,
Наше кохання, як туман над водою...
Ті гарячі слова «я не твій»… «не твоя»!
Пролунали мов грім... як клятва в двобої…
І печуть, і ятрять ті слова, як тягар,
Збігло немало літ, а немає спокою…
Верболози квітують, до себе нас звуть,
Калина в чеканні, мов я, за тобою...
Не барись, лиш згадай і мені посміхнись,
Повертайся, кохана моя, з весною!
В. Ф. – 05.04.2020
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870952
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.04.2020
автор: Веселенька Дачниця