Мені здається, все брехня. Оббрехані тим блудом люди.

Мені  здається,  все  брехня.
Оббрехані  тим  блудом  люди.
Схиляють  голови  чумі,
Яку  готують  нам  іуди.
Таке  неначе  вже  й  нема,
Нема  моєї  України.
Пітьма  в  душі,  в  житті  пітьма.
І  стіни,  стіни…  стіни…стіни…
Отої  страшної  тюрми.
В  яку  вмирати  посадили.
Сади  неначе  десь  вродили,
чи  зацвіли.Та  не  мені!
Ні  не  мені.
Бо  знов  кадило  кидають  в  очі..
Як  пече!
Аж  серце  від  його  палає.
Мовчить  народ.
та  на  плече
Недоля  руки  простягає.
За  горло  душить  німота.
Бо  знов  зігнута  на  коліно
Ота  проклята  і  свята  ,
Могила  моя,  Україна.
Чи  тобі  стане  сил  повстать?
Бо  час  прийшов  -  брехні  година!
Вже  кодло  те...  час  розкидають
І  розтоптати,
Україно...!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870900
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.04.2020
автор: АНФІСА БУКРЕЄВА(СІРКО)