О, матінко, голубко сизокрила,
Літа мої летять удалину,
Я пам’ятаю, як мене ростила,
Тепер і я ношу вже сивину.
Я бачу в снах тепло в очах, матусю,
Що зігріває дотепер мене.
За тебе, мамо, Богу я молюся,
Хай тебе щастя й там не обмине.
В нас на землі стряслось велике лихо,
Ти певно знаєш, вся земля тремтить.
Сидять в хатах і всюди тихо-тихо,
Неначе сон, комусь це благодать.
Хвороба нова почалась з Китаю,
В якому ще дідусь мій воював.
Ти помолись за рід, тебе благаю,
Щоб клятий вірус із землі пропав.
Бо правнуки сидять у себе в хаті,
Лиш зрідка проїжджають машини…
До церкви ми не ходимо при святі,
Та в цьому ми не чуємо вини.
Могили вже прибрали, хоч ніби рано…
Не знаю чи на проводи прийду.
Ви з татом разом помоліться, мамо,
За наше щастя - відверніть біду!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870646
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.04.2020
автор: Віталій Назарук