Не залишилось у душі сльози,
Живе любов і та уже безкрила.
Висять в куточку древні образи,
Де янголи, в яких я бачу крила.
Потрібно час, я розумію все,
Щоб упиватись ніжною любов’ю,
Щоб було поруч любляче лице
І щоб вода не стала в мене кров’ю.
А поки просто мрію і живу…
І хай говорять все, що заманеться.
Тому живу, що ще в житті люблю
І мрію що кохання ще вернеться…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870636
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.04.2020
автор: Віталій Назарук