Старезний та густий, чарівний ліс.
Галявина з березою плакучою…
і величений дуб у тому місці ріс.
І озеро…між хащами дрімучими.
Серед ошатної та дикої природи,
В місцині, де нога людини не ходила
Жила у розкоші красуня-Мавка горда,
Доки в гаю своє кохання не зустріла.
Вода прозора й чиста навесні.
А берег вквітчаний магічним першоцвітом..
А Лукаш вигравав свої пісні,
Які зуміли серце Мавки розбудити…
На чистім плесі –і кохання розквітає,
Природа на Волині - мов душа.
Вдень наша Мавка з лісом розмовляє,
А ввечері до неї Лукаш поспіша…
Він грав, що розквітало все навколо,
І Мавка із коханим вже до людей тіка…
Та не сподобалась свекрусі дівка квола,
Килина їй сподобалася – дівчина сільська.
Туга на серці –й вітром навісним
Розвіяло надії й сподівання
Де Лукаш і що стало з ним?
Невже забув про вічне їх кохання?
Зима – це біль від зради почуття.
Це туга за зів’ялою красою.
Самопожертва за коханого життя,
Вербові сльози Мавки над водою…
Роки пройдуть і висохне роса
На тій старій, сухій вербовій гілці,
Але кохання Мавки не згаса -
Бо поряд Лукаш грає на сопілці...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870522
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.04.2020
автор: Вєра Євгеньєвна