Прошу тебе, ти не кажи нічого,
Достатньо лише погляду твого…
І не суди мене часами строго,
Коли в душі не іскра, а вогонь.
Запам’ятай, буває дуже часто,
Вогонь цей мене спалює до тла.
Хоч я згорю, ти не жалкуй - не варто,
Бо лиш би ти щасливою була.
Я буду помирати й воскресати,
Бо маю жити ніби Прометей.
Любов мою не в силі відібрати
І навіть моїх тисяча смертей.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870503
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.04.2020
автор: Віталій Назарук