Вітре, Вітре, Вітре сильний,
Гониш хмари в небі синім,
Бурі зді́ймеш ти у морі,
Суховії на просторі.
Ой, чого ж то ти сердитий?
Із морозом вкупу злитий.
І вже разом ви обоє
Несете́ справ ке́пських втроє.
Поморозили всі квіти.
Їх би сонечком зігріти.
Під тепле́сеньким промінням
Саме ж ви́лізли з насіння.
Та мороз вже встиг злякати -
В землю їх назад загнати.
Пта́хи не співа́ють в гі́ллі
Та й дерева стоять сірі.
І дощем не вмиті, голі.
Стогне вже й рілля у полі.
Вже земелька ве́сну просить.
Зупинися, Вітре, досить!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870443
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.04.2020
автор: Ольга Калина