Душа твоя літає над світами,
(Між стін затиснена лиш тіла неміч).
У бій вступивши на мирськім татамі,
Де, вочевидь, Господь -- єдина поміч.
На вікнах – ґрати, тільки їх не бачиш,
Крізь дощ летиш у сонячні обійми.
Мрійливу й досі зберігаєш вдачу,
Чужі для неї – зло, ненависть, війни.
Душа твоя літає ще у снах,
Вона мудріша від всіх днів порожніх.
Життя земне – у безлічі тонах,
Несе ліхтар у грудях подорожній.
І так важливо свій зростити Дух,
Що з’єднує, неначе пуповина,
З Високим Світом – око третє, слух –
Зі Світом Духу і Отця, і Сина.
Підносить Світло у безмежну вись,
Подалі від примар земних статистик…
(Ліліт і Єва, хтивий змій і рись,
Адам – із глини, вбраний в пальми листик…)
А ти летиш над світом непростим,
Невидимі шліфуєш досі грані,
Знімаєш з Кулі весь смердючий грим,
Щоб вивільнить джерела первозданні.
1 квітня 2020
(с) Валентина Гуменюк
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870434
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.04.2020
автор: палома