Звір в людській подобі.


                                   Люди,  втрачається  совість.  Губимо  її,  думаючи  лише
               про  своє  б  л  а  г  о.  Ого!  Яке  велике  виросло  благо.  І  хто  ж
                 це  дав  тобі  право    забирати    в  іншого  те  благо?  Все  віддасиш,
                 до  останнього,  що  набрав,  щоб  у  ковчег  спасіння  попав.
                                 -Гав!  Гав!  Гав!  У  дворі  злий  пес!  Та  зло  добром  пере-
                 магати  треба,  інакше    будеш  переможений  злом.  А  зло  душу
                 роз"їдає  як  іржа  залізо  і  розтліває  душа.  А  без  душі  -  хто  ти?
                 Труп  ходячий.  І  став  той  люд  звірячий.  Звір.  Повір,  що  то  є
                 страшно  коли  людина  звір.  
                                 Спасіння  благає  людська  душа.  Людино,  про  тіло  дбаєш
                 і  про  душу  подбай.  До  Господа  за  порятунком  взивай!

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870307
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.04.2020
автор: яся