твоєї сухої душі не торкнуся,
відпускаю себе і ти будь вільним
захоплена радістю в новому русі
колись залежна чуттєво-тактильно
від наших взаємин, від твого настрОю
як зайву вагу - стрімко втрачаю
владу,що мав ти колись наді мною,
вважавши душу і тіло речам
…вся справа в танцях… да, я танцювала
не більше – чи ти зрозуміти можеш?
й того відчуття не було замало
воно на близкість схожо-несхоже
…ритмічні рухи, закриті очі…
нарешті собою я стала у танці,
неначе після хмільної ночі
важкі сновидіння залишвши вранці
відверта, радісна і натхненна
і тіло моє –податливе й дуже
осяяна давнім світлим знаменням -
отакі танці бувають,мій друже -
зовсім інша чуттєва тканина
і,навіть до неба так ближче, здається
і вже життя не таке швидкоплинне
і ритми кохання вистукує серце
подаруй і собі таке,не скупися
танцюй,не пригноблюй душі чужої
і,може, відчуєш те,що колись я
мені ж – вперед, тільки вже не з тобою
(рецепт від поневолення чуттєвістю)
© Олена Зінченко 28.02.2017 – 31.03.2020
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870276
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.04.2020
автор: Zinthenko Olena