https://www.facebook.com/yana.seledsova/videos/2301182016651027/
Невесело, панове і пані нам у світі.
– Скажіть, у чому винні? Що робимо не так?
Тремтять сердечка наші від остраху щомиті.
Ну як нам пережити знущань суцільний жах?
Від болю і зажури течуть з очей сльозинки.
Не можемо збагнути, за що штовхають нас.
Ми цуцики хазяйські і маємо домівку,
Але нестерпна пані нас кривдить раз-у-раз.
Не в радість нам ні літо, ні сонячні цілунки.
Ніхто не приголубить, не втішить ні на мить.
Маленькі наші душі гірким умиті трунком.
Доокола так мрячно і розпачем бринить.
А ми такі грайливі, мов Божі Янголята!
Прийшли у поміч людям, у неласкавий світ.
Щоб їм любов і вірність без втоми дарувати,
Але чомусь натомість ми їм, неначе гніт.
А може хтось врятує? Бо, як же далі жити?
Адже на нас чекає примарне майбуття.
А ми такі маленькі! Не в силах захистити
Від ненависті й злоби своє крихке життя.
Живе лише надія, що стане все на краще!
Що є добро і світло, не тільки люте зло.
Що Бог нас не залишить в біді напризволяще,
А Янголи Господні підставлять нам крило.
31. 03. 2020 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870171
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.03.2020
автор: laura1