Феномен самопожертви


Летить  пісок  з  усіх  усюд  -  усюди  -
Се  буря  вітряна  напинає  свої  груди,
І  дише,  наче  жаром  з  пекла  :
Такою  може  бути  лише  Гекла  …
Ніколи  ще  в  Єгипті  не  було  такої
Сильної,  запеклої  посухи  страшної.
Ото  бувало  Ніл  виходив  з  берегів,
А  це  неначе  в  чверть  він  обмілів.
Усе  запало  в  мертву  тишу,
Та  ось  же  щось  тремтить  біля  комишу!
Серед  густого  і  високого  папірусу
(іще  ж  не  всі  пішли  в  гостину  до  Озіріса!)
Сидить  і  тяжко  диха  рожевий  пелікан-
І  дивиться  на  річку,  неначе  на  обман.
Здається,  що  колись  і  тут  була  вода,
А  зараз  вже  нема  від  неї  і  сліда  …
«Нехай  би  я,  один  помру  від  спраги,
А  як  же  діти,  вже  ж  і  їм  нема  наснаги
І  як  прожити  нам  без  милої  водиці,
Де  ж  нам  знайти  ті  золоті  криниці,
Чи  вже  отут  і  смерть?»
Що  за  життя  ?!  Усе  йде  шкереберть…
Малі  порозкривали  оченята  тихо,
За  що  ж  цим  малюкам  такеє  лихо?!
Порозкривали  всі  дзьоби,  аби  вітер  їм
Хоч  трохи  остудив  дихання  всім.
Сидить  же  мати,  крила  опустила.
Що  їй  робити,  щоб  дитина  жила?
Пече  сильніш  й  сильніш  -  води  нема,
А  чи  бува  без  неї  десь  життя  ?!
Погляне  мати  –  серце  розриває  на  шматки,
Що  ж  їй  зробити,  щоб  діточок  зберегти  ?
І  дивиться  фламінго  на  сонця  диск  -
І  йде  вона  на  свій  останній  «риск»,
Зібравши  сили,  діточкам  говорить:
«Ви,  мої  милі  діточки,  мій  світ,
Ви  ж  бо  продовження  моє,  мій  рід-
Я  вас  люблю  -  ви  пам’ятайте  це
Згадайте  про  матінку,  хоч  одно  слівце!»
«О,нене,  що  ж  Ви  хочете  зробити,
Як  ми  без  Вас  отут  будемо  жити?
Не  йдіть  нікуди,  не  кидайте  ви  нас!»
«Я  з  вами  буду…цей  останній  час…»
Отак  сказавши,  розірвала  груди  -
Кров  потекла  з  грудей  усюди…
І  нічого  робить  малим  дітям-птахам,
Усі  пили  ту  кров  із  жахом…
І  вижили  птахи,  та  зчервонілось  пір’я,
Неначе  кров,  що  мати  їм  дала  з  невір’я…

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870137
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 31.03.2020
автор: Ангеліна Спільник