Всі неправди щоб розкрились
Перед вашими очима.
Обніміться ж, брати мої,
Так, як доля навчила...
сорок сім твоїх років
вдих видих
лише ріки із крові глибокі
без кроків тихих
тихих
сорок сім твоїх років
країна
без упину чекала пророків
щоб зустріли щасливо
краї нас
тисячі днів ночей
твоя доля
без людей без плечей і очей
існувала як ноти
соль ля
ти вже думав що люди
задушать
і тебе і талант твій іуди
але досі всі твої вірші
чіпляють народ
за душу
сорок сім твоїх років
мов жа́ла
впивалися в тебе з прокльоном
це все знаєш для того щоб слава
на могилі твоїй лежала
щоб усі до одного знали
"Заповіт", "Сон" і "Пророка",
і щоб "Долю" твою співали
ось чому сорок сім лиш років
щоб усі подивились на рай тихий
і на свою країну
щоб усі полюбили серцем щирим
велику свою руїну
як тоді так і зараз смеркає
і тепер знов світає широ́ко
і так само день божий минає
як і в твої сорок сім років.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870062
Рубрика: Присвячення
дата надходження 31.03.2020
автор: AnastasiaSlobodianiuk