Не мовлю вже у голос про війну,
Вона прокляттям в’їлася у серце.
Минає час, дивлюсь я на свічу,
Ковтаю сльози згірклі надщесерце.
Мигтить свіча, колишеться вогонь,
А бліда тінь торкається обличчя.
Перед очима стрічка від погонь,
Минулого, що все ночами сниться.
Прожите, зазвичай, то не кіно,
Не перегодиш заново сюжети.
Попутний вітер хвацький і вино
Хмелять бунтарський дух, бронежилети.
Упали друзі: стогін, кров, журба,
Ще тліє згарище подвір’я з садом.
І підіймає в новий бій судьба,
І накриває ворог лютим градом.
Вони ж ідуть вперед, у боротьбі,
За волю, рідних, неньку Україну.
І сивочолі, юні й молоді,
Пліч-о-пліч за свободу, в ім’я миру.
30.03.20
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870041
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.03.2020
автор: Валентина Ланевич