На дворі ранок - сонце сходить
В кімнаті вікна запотілі від тепла,
В кутку ікони - святі Лика
Пореді мною, на полиці стоять.
Линуть думки, уста шепочуть,
Очі мої спрямовані на Лиця святі…
Ісус Христос переді мною
Посміхається, мов би мені.
Руки держать святе Слово
Тіло тремтить від звучання слів,
Вуста шепочуть мовити до Бога
Серце з душею наповнюються всім.
Я не плачу зараз – я молюся
На колінах в кімнаті стою,
Перед Богом, перед Небом
Шепочу молитву свою.
Погляд святих пронизує душу,
Совість гріхи висуває із тіла мого.
Сльози на очі від слів наповзають
Серце прагне прийти до Його.
Очі Ісуса любов'ю наповнені
Світять, мов би, із полиці в кутку,
Його погляд пронизує тіло
Змушує щиро сповідатись Йому.
Серце б'ється, молитва лине…
Наповнює простір мова моя,
Святе Слово омиває тіло,
Мов би, готовиться в останній шлях.
Ось так, завжди, як стою на колінах
Руки складаю до грудей своїх,
Вуста шепочуть святі мотиви
Тоді щастя не земне вітає мене.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870008
Рубрика: Духовна поезія
дата надходження 30.03.2020
автор: Олена Самарич