Я не такий як був колись,
мене і начебто не було.
Здавалось рухався вперед
знов повертаючись в минуле.
Хотілось бути як усі,
себе зламати намагався.
Було не весело мені,
з душею вічно сперечався.
Тай вийшло зовсім навпаки -
небесна сила є над нами.
Супротив долі не піти...
Я, опинився між світами.
Та ні туди, та ні сюди.
Скажу відверто, це не добре.
Немає гіршої біди,
коли вбиваєш щось хоробре...
Коли стоїш на самоті,
а смерть тобі сміється в очі,
тоді до цілі не дійти -
лякає темінь злої ночі.
Зробив неоцінений крок,
бо щиро Богу помолився.
(Води цілющої ковток)
і в цьому я не помилився.
Та зрозумів що не один,
коли з тобою вірні друзі,
тоді нема лихих годин
ти наче витязь у кольчузі.
Коли живі твої батьки,
коли твоя рідня с тобою,
тоді ти зціпиш кулаки
та вийдеш гідним із двобою!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870006
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.03.2020
автор: Олег Крушельницький