Страшна трагедія... Без сліз
про це немо́жливо читати,
коли дітей батько чи мати
своїх мусять скидать на віз
вже бездиханних. Подих смерти
нам всім у спину (комусь - в груди!)
Як взнати нам, що завтра буде?
Чи жити ще, чи вже померти?
Але не будем грішити
на нашу долю і на Бога, -
життя наше ніби дорога,
яку потрібно нам пройти
зі своїм посохом в руці,
долаючи зусиллям волі
усі випробування долі,
щоб смерть зустріти у кінці.
22,03.2020р.
Відредаговано 30.03.2020р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869924
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 30.03.2020
автор: Павло Коваленко