Карантин

Світ  замкнув  людей  на  карантин  -
видно  дуже  сильно  нагрішили.
Гасло  :"Раз  живемо,  можна  все!"  -
виправданням    дій    своіх    створили.

Набундюченість  вагомістю  персон.
Знехтування  цінності  Любові.
Впала  більшість  в  летаргічний  сон,  
наче  і  живі,  та  несвідомі.

Біг  по  колу,  не  життя  -  міраж.
Обмаль  часу  на  розмову  з  Богом.
Довго  ждав  до  себе  Він  всіх  нас
з  покаянням...Та  хіба  ж  до  цього?

Обмаль  часу,  суєта  суєт..
Ось  і  дочекались  -  зупинили.
Кожен  витяг  іспиту  білет  -
Чим  мізки    свої    заполонили?

Наш  прихід  в  житття  -  вагомий  шанс.
В  кожного    -    свої  Земні  уроки.
Та  частенько  забуваємо  аванс  
виданий  при  цьому  нам  на  вході.

Забуваєм,  що  Земля  -  наш  дім.
Що  вона  жива  і  неповторна.
Прагнути  до  миру  в  домі  тім
маємо,  щоб  не  прийшла  війна  потворна.

Що    людська    душа,  своя  й  чужа
цінною  є  кожна,  всі  під  Богом.
Що  колись,  в  кінці    свого  життя,  
звіт  прийдеться  здати  досить  строго...

А  на  двОрі  вже  весна  цвіте,
пелюстками  ніжно  обіймає.
Все  проходить,  й  ця  біда  мине.
Стати  кращими  усі    натомість  маєм.

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869909
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 29.03.2020
автор: Tanita N