Втома


Давно  прийшла  весна,
Та  знов  захмарило.
І  наяву,  і  в  снах
Війна  —  примарою.

Ввірвалась  у  життя
Страшною  казкою,
Тривале  забуття
Здалося  б  ласкою.

Не  можу  ні  на  мить
“Ввійти  в  прострацію”.
Війну  не  обдурить,
Що  й  намагатися!

Молюся  на  посту
Під  звуки  пострілів:
-  Від  гибелі  врятуй
Мій  розум,  Господи!

Та  відповідь  Твоя
Не  обумовлена...
Дивлюсь  на  небо  я,
Хоч  як  не  втомлений.

Дощ  йде,  та  попри  це,
З  веселим  настроєм,
На  північ  тягнуться
Шпаки  та  ластівки.

Несіть  від  нас  привіт
У  рідну  сторону!
Нам  не  летіти  вслід…
Ми  -  чорні  ворони.

Ми  —  сірі  привиди,
Ми  для  полів  —  зерно,
Ми  стали  приводом,
Щоб  випити  вино.

Хай  розумію  все,
На  серці  боляче...
Коли  повернешся,
Яскраве  сонечко?

Бо  вже  прийшла  весна,
А  знов  захмарило...
І  на  яву,  і  в  снах
Війна  —  примарою.

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869903
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 29.03.2020
автор: Елвін