Жінкам - військовослужбовцям


Неважливо,  грішні  ви  чи  праведні.  Як  палає  бій
Мужньо  ви  рятуєте  поранених  попри  страх  та  біль.
Бачив  сам  –  з  передової  лінії  ведете  вогонь.
Зрозумів  –  від  докорів  сумління  не  врятує  бронь.
Бо  страшніш  можливості  загинути  почуття  вини
Перед  вами  –  квіти  з  поля  битви,  ластівки  війни.
Стали  ви  у  час  журби  й  випробувань  до  солдатських  лав,
Довго  у  окопах  я  виборював  рівність  наших  прав,
Рівність  наших  статей  та  обов’язків  в  полі  й  бліндажах.
І  нехай  під  обстрілами  боязко,  був  ще  більший  страх.
Лютий  страх  дивитись  в  ваші  очі  та  лишитись  сну
Знаючи  –  за  спинами  жіночими  пережив  війну.
Недостатньо  сипати  порадами  там  де  бій  тривав,
І  кричати  по  тилах:  «нас  зрадили!»  –  то  пусті  слова.
Важко  захищати  рідну  сторону  від  страшних  атак.
Я  –  служив;  тепер  мені  –  не  соромно.  Тож  скажу  вам  так:
Хай  і  не  розвіялись  примарами  лихоліття  дні,
Хоч  біда  висить  густою  хмарою,  ви  у  цій  війні
Переможете!  Зарано  вас  хоронять!  Тверда  ваша  стать!
Тільки  жаль,  що  найміцніші  «броніки»  вас  не  захистять
Від  лихого  наклепу  та  ницості,  й  заздрісних  думок…
Ластівки  війни!  Святі  та  грішниці!  Бережи  вас  Бог!

Автор  –  Ігор  Сичов.
Художник  -  Беата  Куркуль.  На  картині  -  ветеран  АТО  Дарина  Рудик.

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869902
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 29.03.2020
автор: Елвін