О, небо, небо!


Тут  на  землі,  я  –  лиш  пришлець  дочасний,
В  скитаннях,  у  мандрівках  йде  життя;
А  в  небесах  стоїть  мій  дім  прекрасний,
Там  вічне  є,  нетліюче  буття.

Образи  тут  доводиться  прощати,
Любов'ю  покривати  братній  гріх;
А  там,  де  в  небі  буду  пробувати,
Ісус  Христос  осяє  світлом  всіх.

Є  на  землі  нерівності,  неправда,
Користолюбство,  ненависть,  злоба;
А  там,  де  скоро  буду,  може  завтра,
Не  буде,  ні,  і  сліду  від  гріха.

Шукають  свого  люди,  де  лиш  можна,
В  безпечності  проводячи  життя;
А  неба  синь  похмурая,  тривожна,
Бо  в  багатьох  печальне  майбуття.

Шукаю  я,  шукають  многі  люди,
Куточок  тиші  в  гамірній  землі.
Де  правда  є,  невже  ж  то  гріх  усюди?  –
Там  би  на  мить  схилитися  мені.

Небесна  даль  нам  дивиться  у  вічі,
Безмовно  хоче  щось  розповісти:
Є  Бог  живий  і  Правда  є  на  світі,
Вона  чекає,  щоб  тебе  спасти.

О,  небо,  небо  -  свідок  слави  Бога,
Нема  оправдань  мешканцям  Землі.
Якщо  широка  та,  що  йдеш,  дорога,
То  знай,  що  треба  каятись  тобі.

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869885
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.03.2020
автор: Лілія Мандзюк