Знову новий рік, щаслива у фільмі родина
бігає навколо бабусі маленька дитина.
А за вікном, феєрверки, петарди, і сьміх
здавалось радість душевна є просто в всіх.
Та як в ту, шибку, он придивитись
з цим можна знаєш, і не згодитись.
Тут тільки телевізор гучно горлає.
А мама, до кого приклонитись навіть немає.
Також кому подать вечерю наніч
Кого заколисати та сказати надобраніч.
Щож. Діти вже дорослі! Самостійні
Самі вирішують свої дороги постійні.
Їм добре платить, сер-сеньйор-пан
гарно наїлись, тай лягли на диван.
Або пива попили, в тамтешньому кнайпі
а батькам подзвонити забули по скайпі.
- Хууу... Вони зрозуміють... Зміна була важкою
завтра наберу, ато ледь на ногах стою.
А зміна легкою, рідко де там буває.
і кожен це серед нас давним давно знає.
Шлете гроші які прийшли мозолями
за які у нас треба трудитись роками.
Й хати двохпроверхові будуєте
Та своїм подвірям, очі сусідські чаруєте.
Й лиш тільки переказують батьки майстрам
ваші всі ідеї. Що має бути тут! Що там!
Що треба ще додати, а що замінити!
Супер! Але чи будете в них потім жити?
Запитаймо у Господа з мирного неба!
...для щастя батькам хоромів не треба!
А лиш побілена хатина, і ви в дома.
Послухайте батьків. Бо в їх словах немає втоми.
Їх життя! Це збережені запилені альбоми...
От тільки слухати приходится нікому...
Не допустіть щоб мама зажурилася!
Її працьовиті руки вірте, вже втомилися...
Колись давним давно були ще новесенькі
Такі двері рідні вам ріднесенькі
Приїжджайте друзі милі не тягніть.
І їх знову як тоді, з любовю відчиніть.
Бо прикриває білий та лапатий сніг.
ізчовганий до білизни низький поріг.
Й скрипить стара прогалина в підлозі.
і трісла шибка он виднієтся на розі.
Тай якщо добре і до стін то придивиться
вони так-сяк побілені як для годится...
І хоч нема нічого із новин нового
Проте здоровя добре, Слава Богу.
Усе таскають відра, господарка та город
все потребує стільки наносити вод.
Послухайте любі! Батьки теж не залізні
розумію що їхні проблеми і з вашими різні.
Бо не завжди наша думка є зряча.
Й це правда що і грошей завжди нестача.
Але допомоги ще більше, батьки потребують
тільки не скажуть, вас пожалкують.
Вони ще в змозі, ще сидіть заробляйте
все добре, ви свої гроші у міхи складайте!
Самі справимось якось сяк-так може...
А якщо щось, то Бог допоможе!
Та й з вулиці людей добрих хватає
от сиріцький Славік вже не раз помогає.
Іто добре! Дякую! Що є ще сусіди
І допоможуть пережить будь які біди.
А буває що й помогати нікому
а ви далеко, від рідного дому...
Дороги завели вас, там де снігу немає
або він є, та що це міняє?...
Подібна є багато де така історія
та це для нього приватна вже алегорія.
Лише для батьків вона не нова
Я їду до дому! Це для них найкращі слова.
Прийде тепло, і рідний дім засяє,
побілить мати, й тато шибку поміняє.
А може вже й сьогодні завітаєте,
сюрприз зробити може гадку маєте.
Батьки не кажуть, але так на це чекають.
Укупці все сидять Благословляють.
Коли ви в дома, на весь світ радіють
і люблять щиро, бо лише так уміють.
Й подяку у молитві відправляють Богу
це для них, неначе, у лото здобули перемогу.
Тай згадують як ви були малими,
як від молока, були із вусами сьмішними.
Як кожен раз хотіли все ньову масьину
або ще яльку, що сховалась за вітрину.
Як любили міряти калюжі, після зливи
як любили будяки, й боялися кропиви.
Як вірили що сонце теж лягає спати
та вранці мов Шевченко бігали його стрічати.
Повірте! Ваше щастя, це весь світ для мами
І хай там ви за кілометрами, далекими краями.
В любові до вас матері нічого неміняє
вона все молится, й Благословляє.
І на портрети ваші, все дорослі поглядає,
та коли на скайп наберете чекає.
В вас без змін! Робота дім робота! Дім!
ділитесь одним й тим самим завжди всім.
А поза батька із-за спини на екрані
стукають в вікно спілі яблука нервані.
Урожай в батьків вродив нівроку.
- Приїжджайте, попєте домашнього з них соку.
Можна діти, рясним Божим даром лиш пишатись
От час прийшов. Та хочуть вже збиратись.
От кілька ящиків зібрали, де руки досягають
а на вершині, то пташки хай споживають.
А ще варення будем з мамою робити
Трохи ще до чаю, а трохи думаєм закрити.
І якби добре поварі готувати не вміли,
а мамине все буде найкраще! Щоби не їли.
Які би там не були відносини! Завжди прощайте
образи, сварки, непорозуміння. Все забувайте!
І будьте добрими, як би життя не чинило
бо мама вже давним давно вам простила!
Якщо щось колись було і не так
не злітся! Злість гірка є на смак.
Братчики й сестрички прошу тільки на одному,
батьків поважайте, і повертайтеся додому.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869849
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.03.2020
автор: Володимир Український