Стихає все... глибокий вечір.
Молодь готує план для втечі.
Тумба тримає мандарин.
Ввели загальний карантин.
Ще вчора звична метушня,
За карантин ніхто ні слова,
Хоч би була якась розмова,
Та звичний день, все як завжди.
Хтось грає дивні серенади,
Читає в фейсбуці поради,
Про наслідки застерігає,
Батьків старих та кволих має.
Інший відверто ігнорує,
Більшість оточення дивує,
Відповідальність на нулю,
Показує всім 'вперту дулю' .
Свідомий порає рутину...
В добрі виховує дитину,
Сімейні цінності плекає,
Добром рідню оберігає.
Що ж, правда в кожного своя.
Та ми живемо у громаді!
Досить казати кожній владі,
Що 'це проблема не моя'.
Проблема спільна. Досить, крапка.
Не стадо ми, не простаки...
Згадаймо, друзі: наші предки -
Славетні й мудрі козаки.
Нехай є спірними питання,
Хай доля наша нелегка,
Все ж буде жити Україна
І танцювати гопака!
Борчук Сергій
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869802
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.03.2020
автор: Просто_Сергій