Багато можна говорити,
На різні теми пандемії.
Чи вдасться вірус зупинити,
У цей період ностальгії?
Яка мета, яка причина,
Невже Господь того хотів?
Звичайно ні, це все людина,
В яку Він вірив і терпів.
Терпів знущання над землею,
Терпів жорстокість до тварин,
Терпів гріховні наші дії,
Які вчинили без причин.
Терпіння Бога не є вічне,
Напевно це для нас урок,
Звісно не мені судити,
Бо теж накоїв помилок.
Але до чого ми дійшли?
І що залишимо по собі,
Нащадки будуть проклинати,
А ми перевертатись в гробі.
Це все жахлива правда,
В якій панує зло,
Воно шукає силу,
І в нас її знайшло.
Минеться з часом карантин,
І будуть всі радіти
З усіх куточків і частин,
На вулиці повибігають діти.
Можливо нас це щось навчить,
Дай Бог, почнемо цінувати,
І виправляти помилки,
Які могли все зруйнувати.
Можливі війни та стихії,
Можливі віруси нові,
Та не лишайтеся надії,
Змінити щось на цій землі.
Я вірю, ми зможемо,
Це виклик для всіх нас,
Здолаємо та переможемо,
Настане кращий час.
Посилання на відео вірша https://youtu.be/BRM9e8wV8EQ
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869771
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.03.2020
автор: Юрій Мельничок