Відпусти мене, прошу, благаю.
Відпусти, молю, від самого себе.
Що буде далі там, я не знаю.
Моє життя залежить так від тебе.
Відпусти цю часточку моєї душі.
Нехай вона тепло дарує.
У ній так м'яко й ніжно, ніби у вірші.
Нехай просторами мандрує.
Відпусти мене, мов пташку, просто на волю.
Відпусти мене назавжди.
Дозволь самій вирішувати власну долю.
Не відбирай тупо правди.
Відпусти мене туди, в чарівний край.
Дозволь вдихнути океан життя.
Відпусти в мінливий, пишний, світлий гай.
Хай не стискається серцебиття.
Відпусти, пусти, щоб я була щасливою,
Щоб відчувала й біль, і радість водночас.
Забудь до мене шлях стежкою мрійливою.
Остання мить ‒ це мій єдиний тихий час.
10.11.2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869745
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.03.2020
автор: Оля Тимошенко