Цвітуть сади, а навкруги
У час тривоги і розпуки
Терзають душу сум і муки,
Й новини б'ють, мов батоги.
Думки у просторі блукають,
Чомусь не радує весна,
Щораз сумніша новина,
Здається, й птахи не літають.
Лихі часи, до цього йшлося,
Бездумно нищили цей світ,
Коли ж біда коло воріт,
Поклони б'єм, щоб обійшлося
Це нас природа покарала,
Всього здавалось нам замало,
Робили все чомусь зухвало,
Тому "табу" вона наклала.
Нам Бог дав розум й силу волі,
Проникли в закутки науки,
І підкорили ультразвуки,
Тож мусим все змінить поволі.
І пройде час, минуть напасті,
Забудем смуток і тривогу,
А мудрість вкаже нам дорогу,
Де чистий світ засяє в щасті.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869729
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.03.2020
автор: Світлана Воскресенська