Монолог Петрушки

У  мене  в  житті  
Є  найбільший  страх:
Скоритись  волі  чужій,
Загубити  свободу.

Як  сумно  це  визнати,
Ти,  мій  друг,
Бачиш  мене  Петрушкою,
Себе  ж  –  ляльководом.

У  душу  пролізли  руки  твої
І  я  пустила  їх  
По  незнанню.

Що  ж,  хили  мою  голову
До  своїх  ніг,
Поки  я  це  дозволяю…

Розігруєш  фарс  
Зі  співчуттів:  
«Звертайся  вночі
І  вранці!».

Хочеш  –  
Грайся  мною,
Але  пам’ятай:
І  ляльководи
Ламають  пальці.
©Шамаріна  Галина

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869725
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.03.2020
автор: