У мене в житті
Є найбільший страх:
Скоритись волі чужій,
Загубити свободу.
Як сумно це визнати,
Ти, мій друг,
Бачиш мене Петрушкою,
Себе ж – ляльководом.
У душу пролізли руки твої
І я пустила їх
По незнанню.
Що ж, хили мою голову
До своїх ніг,
Поки я це дозволяю…
Розігруєш фарс
Зі співчуттів:
«Звертайся вночі
І вранці!».
Хочеш –
Грайся мною,
Але пам’ятай:
І ляльководи
Ламають пальці.
©Шамаріна Галина
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869725
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.03.2020
автор: